18 березня 2007 р.

Потрібно вчити людей бути вільними від обставин

Автор Treners

Львівська Газета
Розмова з Василем Полуйком, громадським лідером

Цікаву ініціативу – запровадження народних шкіл для дорослих у містечках і селах Львівщини – взявся реалізувати Західноукраїнський ресурсний центр, який ще 1998 року взяв курс на працю з розвитку громади. Властиво, на межі ХІХ та ХХ століть Україна вже проходила період просвітництва у форматі народних шкіл для дорослих, якими опікувалися товариства “Просвіта” та “Сільський господар”.

Але історія таки рухається по спіралі: на початку ХХІ століття знову заговорили про необхідність освіти громадян, зокрема, мешканців сільських громад, аби вони могли почуватися конкурентно в сучасному суспільстві. Про це – розмова з президентом Західноукраїнського ресурсного центру (ЗУРЦ) Василем Полуйком.

– Організовувати народні школи для дорослих – справа не така вже й проста, тим паче нині, коли багато що вимірюють грошима. Для чого цей клопіт громадській організації, тим паче, з огляду на те, що йдеться про організацію шкіл для селян, а майже всі члени вашої структури мешкають у місті?

– ЗУРЦ 80% своєї роботи, попри місце проживання моїх однодумців, присвячує громадам сіл і малих міст. А причин, чому ми вирішили запровадити такі школи, є декілька. Часто чуємо від сільських голів, що селяни відмовляються від земельних паїв (і це тоді, коли земля має стати товаром), причому не через якісь поважні причини, а через елементарне незнання, і ніхто не намагається пояснити, що вони втрачають.

Іще один аргумент ми привезли зі США, де аналітики їхнього держдепартаменту акцентували: коли не буде просвіти всередині країни, нашій державі нічого розраховувати на якісь перспективи. Оскільки маємо великий досвід роботи з дорослою аудиторією, то подумали: а чому б не взятися за відновлення ідеї народної школи. Та й вигадувати щось особливе не потрібно: такі школи були успішними не лише в Україні, а й загалом у Європі. Автором концепції народної школи вважають данського священика та громадського діяча Миколая Фридерика Северина Грундтвіга, а перший Народний університет у німецькому Реденсбурзі відкрили 1842 року. Не нова ця ідея і сьогодні: такі школи успішно функціонують у багатьох європейських державах.

– Чого ви хочете навчати?

– Мені випало побувати в одній зі шкіл у сусідній Польщі. Там викладають чотири предмети: комп’ютерну грамотність, сучасне рільництво, народне ремесло (що цікаво – з педагогічним ухилом: на заняття батьки мають приходити лише з дітьми) й основи педагогіки та виховання. В наших реаліях це могла б бути правова освіта (скажімо, правові основи земельних відносин, що сьогодні особливо на часі) або ще щось. Головне – аби було середовище, готове сприймати цю науку, та люди на місцях, які хотіли б змінити життя на краще.

– Щось реальне в справі створення таких народних шкіл уже зроблено, чи все це наразі тільки гарна ідея?

– Про те, що таку школу десь відкрили, говорити ще рано. Але передумови до виникнення народних шкіл в окремих населених пунктах уже є. Поки що ми хочемо привернути до цього увагу, щоб громадськість почала говорити про це, тоді працюватиметься значно легше. Плануємо спиратися на Церкву (маємо гарні взаємини з патріаршою комісією в справах молоді УГКЦ та зі школою мирянського лідерства УКУ), Інститут підвищення кваліфікації вчителів і на свої напрацьовані зв’язки з органами місцевого самоврядування.

Мені видається, що нині стосовно села в місті існує певна – абсолютно несправедлива – зверхність. Хоча мова просто про різні культури – міську та сільську. Представники сільських громад (передовсім ідеться про молодь), приїжджаючи до міста, на жаль, не мають дороговказів, як потрібно поводитися, якою насправді є міська культура. Оскільки інтелігенція перебуває десь на власних орбітах, ці начебто дороговкази починає пропонувати міська субкультура. Не знаючи, як діяти, людина потрапляє під її вплив, і в підсумку отримуємо те, пишатися чим немає жодних підстав.

– Чи готові сільські та містечкові громади сприймати те, чого ви маєте намір їх навчати? Адже упередження існує не лише з боку міста до села, а й навпаки?

– Одразу хочу зауважити, що ми не будемо безпосередньо вчити селян тих чи інших дисциплін. Наше завдання – показати, як навчати дорослих та як організувати таку школу. А що саме в ній викладатимуть, залежатиме від того, які ресурси є доступними в тій чи іншій місцевості. Тобто беремо на себе забезпечення першопоштовху. Стосовно ж готовності людей почути нас, то на початках треба йти саме туди, де люди внутрішньо готові, бо насправді сільські громади дуже різні за своїм рівнем розвитку. Тоді буде можливість навчання менш підготовлених громад через приклад. Коли нас запитуватимуть – а для чого їм це, ми розповідатимемо про досвід сусіднього села, міста, району, де така школа вже функціонуватиме, про той позитив, який матиме від неї громада. А що цей позитив буде – сумніву немає. Як і в тому, що це справді дуже важливо та на часі. Уявіть собі – за статистикою Львівська область є першою в Україні за кількістю сільського населення в абсолютному вимірі. Це той мільйон мешканців, від якого не останньою чергою залежить загальний рівень життя в державі.

Професор Папської академії в Сан-Паоло Пауло Фрейре, казав, що навчальний процес – це практика свободи, а не конформізму (тобто узгодження з наявним станом речей). Ось ми й хочемо, щоб ця ініціатива стала практикою свободи, а не миріння з речами, які диктує навколишня дійсність.

– Тобто вчитимете бунтувати?

– Ні, намагатимемося вчити людей бути вільними. Працюючи з однією сільською громадою, ми попросили селян уявити своє життя через десять років. І були шоковані: для них це стало надскладним завданням. На подорож у часі вони були не спроможні. Про який поступ може йтися? Тільки коли людина думає, прагне, ставить собі орієнтири на краще життя, вона спроможна наблизитися до нього...

Розмовляла Ярина Коваль Read More...

7 березня 2007 р.

„Відкритий простір” на тему „Народна школа для дорослих в сучасній сільській громаді”

Західноукраїнський ресурсний центр
Центр мирянського лідерства

17 березня 2007 року, Львів.
„Відкритий простір” на тему „Народна школа для дорослих в сучасній сільській громаді”

У сучасному українському суспільстві, де все більшого значення набувають навички управління інформацією та ефективна громадська взаємодія, сільські громади переважно залишаються аутсайдерами. Суттєво нижчий рівень доступу до інформаційних ресурсів спричиняється до суттєво нижчих стандартів життя у селі в порівнянні з містами.


Наслідками цього є маргіналізація та соціальне виключення сільських громад або міграція до урбаністичних осередків чи трудова еміграція за кордон. На нашу думку одним із підходів до виправлення ситуації може стати адаптація до українських умов і використання концепції та інструментів Навчання Протягом Життя («продовженого навчання», “lifelong learning”), що допоможе зробити сільські громади України більш конкурентоспроможними у сучасному суспільстві.

Виходячи із зазначених передумов і продовжуючи свою освітню діяльність, спрямовану на розвиток сільських громад Західної України, Західноукраїнський ресурсний центр запрошує вас до співпраці у новому проекті «Галицька Народна Школа для дорослих як середовище для громадянської освіти у сільській місцевості»


Проект ґрунтується на європейській та українській традиціях навчання дорослих, які підкріплено сучасними методиками та міжнародним партнерством. Варто згадати, що автором концепції народних шкіл був данський священник і громадський діяч Миколай Фридерик Северин Ґрундтвіґ (1783 – 1872). У 1842 році в Німеччині відкрився перший Народний університет у м. Реденсбург, а згодом система «продовженої освіти» стала невід’ємним елементом системи суспільного розвитку в Європі. Народні школи, які створювались з власної ініціативи місцевих громад, ставали джерелами знань та інформації про економічні та суспільні зміни, так необхідних в період переходу суспільства від тоталітарної системи до демократії і ринкової економіки. Народні школи, які базувались на концепції Ґрундтвіґа, окрім приміщень для навчання мали ще й своєрідні інтернати, де мешкали дорослі учні і проводили час разом зі своїми вчителями. За посередництвом бесід, дискусій, лекцій вони дізнавались більше про себе, суспільні стосунки, культуру, економіку, знайомились з новими технологіями.


В кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. просвітництвом у форматі народних шкіл для дорослих займалися українські товариства «Сільський господар» і «Просвіта», відомі приклади освіти, організованої у формі шкіл для дорослих у сільських громадах Галичини, Буковини та Волині. Сьогодні ніхто не зможе заперечити того величезного позитивного впливу цих організацій на свідомість, громадянську позицію і економічний стан цілих поколінь українських селян. Успішні приклади діяльності громадських об`єднань, народних театрів, спортивних організацій, кооперативів значною мірою завдячують різним формам навчання, як правило у дорослому віці, які їхні члени, учасники, симпатики пройшли завдяки участи у «Просвіті» чи «Сільському господареві». Ми не можемо констатувати, що навчання дорослих в нашому краї організовувалось тільки на зразок данських народних шкіл, однак відомо, що в 20-х роках ХХ ст. було видано в українському перекладі одну з праць Ґрундтвіґа, яка описувала принципи створення народної школи в сільській місцевості.


Сучасна обов`язкова середня чи навіть вища освіта не є «дожиттєвою гарантією» зарадности і конкурентноздатності дорослої людини особливо зважаючи на стрімкі темпи розвитку технологій і прогресуючі екологічні проблеми. Міжнародні організації, зокрема UNESCO всіляко заохочують людство до продовження навчання в дорослому віці у різних формах, у світі популяризується концепція «Навчання впродовж життя» (англійською “lifelong learning”), щороку на всесвітньому рівні проводяться «Тижні загального навчання». Якщо ж повернутись до народних шкіл для дорослих, то вони і надалі успішно функціонують навіть в таких високорозвинутих європейських країнах як Швеція, Німеччина, Данія, Словенія, а також в сусідніх Польщі та Угорщині.

Західноукраїнський ресурсний центр вважає, що навчання дорослих в Україні і зокрема у формі народних шкіл є історично обґрунтованим і актуальним сьогодні. На нашу думку навчання впродовж життя буде сприяти суспільному прогресові і підвищення якости життя кожної людини. Орієнтація нашого проекту на сільські громади Галичини зумовлене нашим багаторічним досвідом роботи в цьому середовищі і переконаністю в необхідності забезпечити належні умови і можливості для навчання і отримання інформації дорослими в сільській місцевості.

На теперішньому етапі у рамках пропонованого до уваги проекту буде забезпечено дослідження навчальних потреб дорослих сільських мешканців, розробку моделі Галицької народної школи, розробку та адаптацію навчально-методичних матеріалів для навчання дорослих, а також обмін досвідом міжнародних експертів та зацікавлених громадських активістів.


Мета проекту: Розробка моделі Народної школи для дорослих в Галичині через розвиток неформальної мережі цих освітніх осередків задля протидії соціальному виключенню у сільських громадах України.


Завдання проекту:
* Дослідити навчальні потреби дорослих сільських мешканців;
* Заохотити до навчання сільських мешканців у дорослому віці;
* Використати європейський досвід навчання дорослих для підготовки місцевих спеціалістів у галузі навчання дорослих в Україні,
* Адаптувати до українських умов кращі світові освітні практики у розвитку сільських народних шкіл;
* Розробити програмну та організаційну концепцію народної школи на Заході України.

Логіка виконання проекту передбачає наступні кроки реалізації проекту: 1) відбір зацікавлених громад у західному регіоні України, 2) створення спільних робочих груп з експертів та громадських активістів, 3) проведення методичної зустрічі міжнародних експертів, 4) проведення семінару з розробки навчальних курсів за участі експертів та громадських активістів, 5) польовий супровід (супервізія) навчального процесу в Україні, 6) публікація методичних матеріалів, статей та інформаційних повідомлень проекту, 7) пілотні майстерні з підвищення кваліфікації учасників (громадських активістів) та 8) заключна конференція з поширення досвіду та знань проекту.


Що стосується методик дослідного та освітнього процесу, плануємо використовувати методики: дослідження шляхом участі, експертне дослідження, пілотні тренінги у громадах, польовий супровід зовнішніх тренерів, майстерня з обміну досвідом, творчий пошук, аналіз та синтез знань.


Ми очікуємо, що проект започаткує нові життєздатні організаційні структури на громадській основі, які будуть займатися освітою для дорослих сільських мешканців у громадах західного регіону України, а також створить навчально-методичну базу для проведення такого навчання.


Станом на сьогодні ЗУРЦ займається пошуком джерел фінансування проекту і проводить консультації з усіма зацікавленими у його реалізації інституціями. Часові рамки проекту є відкритими.

Завдання нашого відкритого простору окреслюємо як напрацювання базового матеріалу, який стане основою для реалізації згаданого вище проекту. Надзвичайно корисними будуть ідеї , пропозиції, коментарі, які стосуються:

* змістовного наповнення навчальних курсів для сучасної народної школи;
* можливих джерел фінансування народної школи;
* структуру і юридичний статус народної школи;
* способів мотивації потенційних слухачів народної школи;
* взаємодії народної школи з місцевим самоврядуванням і освітніми установами;
* інших аспектів функціонування народної школи в cучасній сільській громаді.

Від вашої зацікавленої , продуктивної і, насамперед, творчої участі у відкритому просторі залежить форма, зміст і якість майбутньої Галицької Народної Школи.

Чекаємо на вас 17.03.2007 о 10 год. за адресою вул.Свєнціцького, 17, Український Католицький Університет


Плануємо завершити нашу роботу до 16 год.

За додатковою інформацією просимо звертатись до Левка Довгана писати на levko33(at)hotmail.com Read More...